намалюю світлим по світлому
відпущу заберу і знову прощу
відверну твою тінь від відчаю
сніг озвався ламким павутинням
як утомливо грать на дуді
і якщо сни плюються лушпинням
я візьму ці зерна собі
і на завтра втече відворотне
стане диво і буде шугать
не заскочивши в жодну безодню
не спитавши де зимувать
в передпліччі чи поза плечима
краще в душу чи легше без неї
ти стоїш ловиш простір очима
я будую свої Колізеї
