Немає меж людському пізнанню
У просторі безкрайнього бажання,
Коли думки летять у пустоту,
А в величі лишається вагання.
Чому? Чому? – запитую себе.
У відповідь - луна із темноти -
Одвічна біль надлюдського страждання.
Чому? Чому? Нам Боже, підкажи!
Де та стежина нашого єднання?
Що приведе нас грішних до мети
Жити на світі в вічному коханні.
О Боже, підкажи, як гідність вберегти?
Коли вже нацькували брат на брата.
Та що там заборона з рюшами труси,
Коли Росія стала нам за ката.
