Довгі білі коси у Ніїви,
легше пір'я в неї одежинка.
І коли вона розкине руки,
то крокує весело між хмари:
білий шалик надимає вітер
і її тримає у повітрі.
На верхівці дерева у неї
є хатинка, сплетена із листя.
Там вона живе поміж птахами
і пісень співає разом з ними.
В дощову холодну мрячну пору
любить понад хмарами гуляти.
Із громів вона сотає нитки,
блискавками їх переплітає
і маленькі дощові краплини
як перлини вішає між ними.
А коли вже відгриміла злива
і розтали хмари піднебесні,
то лишилась праця та Ніїви:
райдуга, заплетена у небі.
Там вона висить, поки просохне.
А веселі молоді вітриська
ті нитки барвують кольорами,
що вони знайшли були у небі
на світанку й на заході сонця.
Із ниток тих наплете Ніїва
сни діточі — чарівні видіння.
Їх вітриська рознесуть по хатах,
покладуть малечі на подушки.
Буде солодко дитинка спати,
буде бачить сни ті кольорові,
і у них літатиме між хмари
і співати буде із птахами.
