Так холодно і мокро, що сніг не стане дивиною.
Криваво і липко - здається, вже не відмитися.
Коли ти щось відчуваєш - ти стежиш за собою.
Але чи варто з усім цим наразі миритися?
Ті, що не миряться - кажуть - даремно ходять по колу,
Бо ніц не стає краще із черговою зміною.
Інші й докласти зусилля не пробували ніколи,
Доживають безсиллі та роблять перших винними.
То як почати з нуля, хіба, народитися знову?
Де той жаданий Едем, де той Великиї Вибух?
Як знову сісти тихенько із Господом на розмову?
Порожньо... Немає нічого... Лишається вибір.
