тільки плюскіт води – і ні неба ні місяця
поки ніч між вербових мостин перебіситься
поки сум наче сон і розмірений лети плин
в суголоссі осок розпеленують літепло
тихий плюскіт води і до дна і до берега
і в пітьмавій росі гук на шепіт обернений
де кладе ятері в буркунах розкосичених
безпритульна душа юнака-невідничого
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design