| © Михайло Нечитайло, 21-06-2014
|
В час, як Україна плакала від бід,
В час, коли замучив волі недорід,
Річ бо Посполита сіяла дурман,
Клявся волю неньці виростить Богдан:
Люба, мила Україно, матінко моя,
Осіни хрестом, благаю, ти моє ім'я,
Виведи на щлях-дорогу і доб'юся я,
Щоб твоїм міцніла духом всенькая земля.
В час, як Україна в наймитах жила,
Різана в руїні надвоє була,
Як москаль дер шкуру, вішав лях на гак,
В Умані молились Гонта й Залізняк:
Люба, мила Україно, матінко моя,
Осіни хрестом, благаю, ти моє ім'я,
Виведи на шлях-дорогу і доб'юся я,
Щоб твоїм раділа щастям всенькая земля.
В час, як Україна втратила ім'я,
Бо царі сказали - Малороссія,
Слово українське за усіх за нас
Матері промовив геній наш Тарас:
Люба, мила Україно, матінко моя,
Осіни хрестом, благаю, ти моє ім'я,
Виведи на шлях-дорогу і доб'юся я,
Щоб твоїм дзвеніла словом всенькая земля.
Перейдемо війни, наживем добра,
Буде в Україні й золота пора,
Тільки і в щасливий, і в нещасний час,
Мовить не завадить кожному із нас:
Люба, мила Україно, матінко моя,
Осіни хрестом, благаю, ти моє ім'я,
Виведи на шлях-дорогу і доб'юся я,
Щоб твоїм пишалась сином всенькая земля.
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
