Жила-була миша Дана,
мала сина Марципана.
Каже якось миші син:
“Хочу, мамо, апельсин.”
Каже Дана: “Марципане,
Ось, візьми, поїж банана.”
“Ні, мамусю, - каже син. -
Хочу тільки апельсин.”
Пішла миша в магазин
Купувати апельсин.
Апельсинів не було.
Взяла яблук два кіло.
Ще купила сала трохи,
Гречки, рису і гороху,
Ще хлібину і торбину,
І оранжеву хустину.
Спакувала всі гостинці,
заплатила три червінці.
Завдала на карк торбину -
ледве вийшла з магазину.
Йде, стає, відпочиває,
Торбу нести - сил немає
Поглядає на дорогу,
може, син йде на підмогу.
Але де там – Марципан
Завалився на диван
Телевізора ввімкнув,
Біля нього і заснув.
Далі пре торбину миша
Змордувалась – ледве дише.
Врешті, видно вже квартиру.
Зупинилась. Кусень сиру
з торби взяла, відкусила -
де й взялася в миші сила.
Як рукою, зняло втому -
Торбу хап – і Дана вдома.
Двері тихо відчиняє -
Син хропе, аж підвиває.
Миша сина не будила
Торбу в кухню поносила.
Поскладала все на купки,
Наварила бобу, зупки,
І гороху, і квасолі,
Ще й смачної бараболі.
Взяла всього по шматочку
і навшпиньки – до синочка.
Марципане, - каже, - прошу
Страви різні та хороші.
Зупка, біб і бараболька,
І горошок , і квасолька.
Все свіженьке і смачне,
і хрумке і запашне.
Марципан наморщив носа,
Позіхнув, поглянув скоса.
Знов за своє вредний син -
Хочу тільки апельсин.
Шкода праці. Миша встала -
в супермаркет почвалала.
А в дворах коти і кішки
тільки й чигають на мишку.
Дана добре пильнувала
всіх котів обхитрувала.
Під стіною, по долині -
шусть - і миша в магазині.
В супермаркеті – дива:
риба плаває жива,
тут - сири, а тут – ковбаси,
там – ялинкові прикраси,
м'ясо, сало, шпондер, кури,
шоколаду кучугури,
Ківі, груші, помідори
До вибору, до кольору.
І, нарешті, апельсини
Величезні, як машини.
Запашні і кольорові -
жовто-жовто оранжові.
А довкола – звірі, люди,
де не глянь – кишить усюди
Все підряд з полиць згрібають
І до возиків складають.
Ось чотири крокодили
весь прилавок обступили.
Тягнуть лапи до корзини -
витягають апельсини.
Миша Дана не зівала,
крокодилів розштовхала,
Апельсини - до візочка
І швиденько – до синочка.
Йде, міркує - що ж робити ?
Як із сином говорити ?
Був колись дитина злота,
а тепер – одна гризота:
з дітьми бавитись не хоче,
в телевізор втупить очі
й вередує день і ніч -
впертий, вредний. В чому ж річ ?
Бачить – кущик верболозу
Зеленіє при дорозі.
Вітер гілками гойдає -
добру думку підкидає.
Миша на хвилину стала,
В'язку прутів наламала.
Підхопила – й шмиг до хати
Марципана годувати.
Взяла кілька апельсинів,
простягає радо сину:
«Ось, Марцуню, фрукти влиті -
і солодкі, й соковиті»
Марципан узяв, понюхав,
Трохи кепало почухав.
Каже, горло заболіло,
апельсинів розхотілось !
А матуся хап за прута -
Заболіла в сина дупа.
Будеш, каже, пам'ятати,
Як матусю шанувати.
Марципан кричить – волає
Чемним бути обіцяє
І швиденько, за хвилину,
З'їв чотири апельсини.
З того часу син змінився,
Вже не злився й не сварився.
Мамі взявся помагати
мити, прати, прибирати.
Ну а прути верболозу
У куточку на підлозі
Довго-довго ще стояли,
Поки геть не повсихали.
***
2006
