То була я.. Чогось вибило
з колії.. з мережі..
зі життя..
То була я..
А ти навіть не знав,
що та ластівка у вікні
уві сні -
розбита -
то була я..
Дороги, мов розбриск пера -
куди цятка впáде,
там падаю я..
Щойно накреслиш лінію,
о, Архітекторе
моїх мрій -
там полетять голоси
ламаними прямими..
там поповзуть шепоти
зигзаподібними зміями..
Згадки - ці плями
на атласі -
брудні і чисті -
а в основному - білі -
цнотливі і непройдені
ще шляхи -
вони ростуть-множаться
багатоклітинним
небажаним
пухлинним
орга-(ні!)-змом
у тілі.. -
(чом досі так прикро?)
Але ж як часто буває -
коли спокійна рілля,
а коли глибокі яри.. -
Та не зважай!
то всього була лиш я.. -
чи то був просто Ти
у моєму
стільки разів
повтореному
сні..
Ні.. наші лінії
у дотику долонь
не перетнулися.. -
(як прикро!)
