Чорним,
по білому – чорним
на голубому фоні.
Пензлем у фарбі горя
по небу безхмарних надій.
Зустріч - немов розлука.
Смуток у фарбі долі.
Я вибираю колір –
чорний чи голубий?
Доля… А може – білий?
Він чистотою манить
І запливає в душу
голубизною мрій.
Але безжальний чорний
мрії і святість палить.
Я вибираю колір.
І вибираю свій.
Чорним, по білім – чорним.
Навіть кохання – мука.
Нам не судилось разом.
Я не знаходжу слів...
Де вона є взаємність?
Серце відчайно стука.
Чорним повзе розлука,
одноманітність днів.
