Фортеці, що стоять в розвалинах без ладу, –
То кримської пихи краса і непокора!
Стримлять вони тепер, мов черепи, у горах,
І гад гніздиться в них чи люд, страшніший гада.
На башту зійдемо повз арки й колонади,
Ось тут сліди гербів між написів просторих,
Он воїна ім’я, – його боявся ворог,
Немов хробак, воно дріма під виноградом.
Там, де стіну вкривали еллінські оздоби,
Де римлянин мечем виконував накази,
Де пілігрими з Мекки зводили намази,
Віднині чорний ворон проліта над гробом, –
Так у бучних містах, що гинуть від зарази,
Звисають прапори, німотний знак жалоби.
Ruiny zamku w Bałakławie
Te zamki połamane w zwaliska bez ładu,
Zdobiły cię i strzegły o niewdzięczny Krymie!
Dzisiaj stérczą na górach jak czaszki olbrzymie,
W nich gad mieszka lub człowiek podlejszy od gadu.
Szczelujmy na wieżycę, szykam herbów śladu,
Jest i napis, tu może bohatyra imie,
Co było wojsk postrachem, zapomnieniu drzymie,
Obwinione jak robak liściem winogradu.
Tu Grek dłutował w murach Ateńskie ozdoby,
Stąd Italczyk Mongołom narzucał żelaza,
I Mekański przybylec nucił pieśń namaza.
Dziś sępy czarném skrzydłem oblatują groby,
Jak w mieście, które całkiem wybije zaraza,
Wiecznie z baszt powiewają chorągwie żałoby.
