є переліт невідворотного
айстри й асфальти
мулька життя
страху нема і
нічого стерти
дві епітафії
кома
жива
сірість бездонням
скуйовджені вії
на автостраді розбожнений пес
виємо – витчемо квантові зорі
щоб ні йому ні мені до небес
kitchen і мічені щастям каструлі
тобі насниться поезія хоку
щербатою втомою віє по тому
що ти не вона а вона ще не вдома
японія привидом і примітивом
мітичним зачаттям
з суєт-суєт
не знати де глибше –
в сусіда в глибинці
чи поміж зіркатих
строкатих планет
віщує негоду музика вітру
втомилась читати третю мантру
ти правильно чуєш – візьми губку й витри
розплавлений час для гри на дуду
втратиш себе – його не знайдеш
така дидактичність – просто тошнить
намотуєм іній на волосини
хай потім хай завтра а завтра – коли?
