Там люди ходять, там німі стоять –
розверзлося, прорвало і триває.
А в Мюнхені в порожньому трамваї
тобі так байдуже, що інше місто – я.
У тебе завтра лекції і шнапс,
і антрекот в компанії Гелени.
На вулиці ж мої, удень зелені,
чигає ніч відома і страшна.
Стіна, стіна, стіна. Навпроти – ніч.
І світло, наче на октоберфесті.
Ось тільки пиво не вартує свіч.
Бувай, мала, летить на мене снич...
Невже це сніг? нарешті, ну нарешті.
