Лізуть наосліп, щоб дихати мороком,
як таргани.
Старість - не вихід, а просто наступна віха.
янголи плачуть, ведучи тебе в лабіринти,
де Буцефалові радість
і навіть утіха.
Брате, прийди! Уже вишні розтоптано травнем,
вже небо втонуло в калюжі на самому дні.
Ранок мене у живіт гострим променем ранив,
якщо не помру, то втоплю
свою долю в вині.
Давай же, мій брат,
говорито мовчати про речі,
давай діловито на стелі вивчати мух.
Можливо, нас оминуть епізоди старечі
про запахи, плями і інше, не згадане вслух.
Тече молоко в мох жилах, в твоїх - сукровИця,
у тебе немає мене, а у мене немає тебе.
Нам ще казна-що може разом насниться,
але ми поєднані ланцем чиїхось здорових лабет.
Нас щелепи кличуть одні і одні розбивають
на скалки, на друзки, на домішки скла кулаки.
Вигнанці зі зброєю, народжені серпнем і маєм
ми вишиті танки і штучних півоній квітки.
Дай руку же, брате, щоб сонце не гасло й у пеклі,
дай випити дощ з плащаниці самотніх дерев.
Хто нас виганяв у закутки, у леза і петлі,
хто нам зупиняв, затамовував
неочищену крев?
Нікого довкола. Пустелі опалені болем,
забуті зірки - зацьковані бранці слуг.
Ти стань кипарисом, я буду тоді - тополя,
ти будеш тілом, а я перейду у дух.
