"...Пригорнувшись душею до рідного слова...",
Я коханій зізнання своє принесу,
І скажу їй: "Яка ти у мене чудова!
Милий образ твій в серці навіки лишу.
Ти яскрава, мов райдуги стрічки барвисті,
Ти єдина у світі така! Не брешу!
Твої очі..., уста ці твої пломенисті
Хай для мене іскряться, тебе я прошу!
Мої очі весною і зелень не бачать,
В спеку літню не чую я зовсім тепла,
Всі багатства осінні нічого не значать
Коли ти не зі мною, кудись відійшла!
День без тебе для мене - невимовна кара,
День без тебе - це літо без сонця й тепла.
Ми з тобою - це Небом повінчана пара,
Щоби разом до щастя нас Доля вела!"
