Запеклося нутро – лиходії пройшли напалмом,
Ворушились могили від їхніх смердючих слів.
І такі дрижаки на сміливців чомусь напали
Перед тими … чужими, хто вигад огидний плів.
Потомилися всі від несхожих отих подвоєнь.
Хай козацькою кров’ю свободу сп’янить земля,
Та волає вона «Нової! Нової! Нової!»
І позиркує вбік, де видніє зірка Кремля.
