Все, що ми називаємо магія,
То лише відголосок реальності
У сприйманні чудес векторальному,
У суспільстві наскрізь аморальному.
Ми за гроші купуємо радості,
За повагу сприймаємо ввічливість.
Ми не чуємо заклик до єдності,
У зневірі – порок непокірності.
Серед нас, як чума, бродить зрада
Спокушаючи душі за срібники.
Піддаємося лестощам ката,
Потоптавшись ногами на гідності.
Час занепаду згине у вічності,
Буде соромно нам за зневіреність
Бо реальність, як магія совісті,
Нас поверне до справжньої дійсності.
