|
|
| Авторів: |
2698
|
| Творів: |
51558
|
| Рецензій: |
96010
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 38410, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '18.119.105.155') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Вірш
|
|
|
| © Михайло, 28-04-2014
|
( Маріанні Ангелкович )
Була весна! Ми були молоді…
Для мене та весна була – Оксана.
Для Тебе - інший. Та чомусь, тоді
Ми бУли разом, не моя кохана.
Гуртожиток… Вечірка… Наше ФА
Свій перший курс до війська провожає…
Оксана з іншим. Ти, також одна.
І цілу ніч гітара не вмовкає.
Твоя рука була в моїй руці…
Ми не проспали той щасливий ранок,
А парами… По місту… Направці…
Зустріти сонце! На Високий Замок!
Весела й мила, ніжна і дзвінка…
Ті кучері – донині пам’ятаю…
Красива й по весняному – п’янка…
І знала, що Тебе я не кохаю…
Підвальна… Сходи, що ведуть у храм…
Не нам у ньому під вінцем стояти.
Стомилася…Я був щасливий там…
І ми лишились на трамвай чекати…
Твій перший лист – такий був, як і Ти,
На нього я зовсІм не сподівався.
Солдатське щастя – це Твої листи…
І в Тебе я поволі закохався.
Листи… Листи… В них літо і зима…
Слова Твої ще й досі пам’ятаю –
Не будь байдужим. Без Твого тепла
Я не живу, а тихо замерзаю…
Відпустка… Та Тебе я не застав...
На ”вурльоп” так чекали ми, солдати.
Червоні квіти… Миру… Я ще знав
Адресу, по якій Тебе шукати
Писала знову… Легко, світло так.
Ми були друзі, не моя кохана.
Останній рік усе йшло - накосяк.
І вже під ”дємбель” – самоволка п’яна.
Та відслужив! Додому! Рідний Львів!
А друзі – Ха!!! Два роки? НЕ чекала…
Образився. Не їхав, не дзвонив.
Перегорів… Бо, не мене кохала.
У центрі міста я зустрів Тебе…
Ні слова… А серця, аж стрепенулись…
Не підійшов, не привітав… Не… Не…
Ні Ти, ні я - назад не повернулись.
Бувають в світі, й не такі дива.
Людської долі сутність непізнанна…
Якщо Ти прочитаєш ці слова,
Пробач мене, кохана Маріанна.
12. 04.2013
|
|
|
не сподобалось сподобалось дуже сподобалось |
|
|
