Хлеб зреет на земле, где солнце и прохлада,
Где звонкие дожди и щебет птиц в кустах.
А под землей, внизу, поближе к недрам ада
Железо улеглось в заржавленных пластах.
Благословляем хлеб! Он - наша жизнь и пища,
Но как не проклинать ту сталь, что наповал
Укладывает нас в подземные жилища?..
Пшеницу сеял бог. Железо черт ковал!
===============
Хліб і залізо.
Хліб дозріва в полях під сонцем, в прохолоду,
Де шум дощу та спів пташок в кущах.
А по-під землю вглиб, де пекло для народу,
Залізо залягло в іржі товстих пластах.
Благословляєм хліб, що нам життя і їжа,
Та як не проклинать ту сталь, що наповал
Вкладає нас в тісну підземну хижу?..
Пшеницю сіяв Бог. Залізо ж - чорт кував!
===========
ТОСТ (на жаль не знаю автора)
Бывает в людях качество одно:
Оно дано нам или не дано.
Когда в горячке бьется пулемет -
Один лежит, другой бежит вперед.
И так во всем, и всюду, и всегда,
Когда на плечи свалится беда,
Когда за горло жизнь тебя возьмет -
Один лежит, другой бежит вперед.
Что делать, видно, так заведено...
Давайте в рюмки разольем вино...
Мой первый тост и мой последний тост:
За тех, кто поднимался в полный рост!
=========
ТОСТ
Буває в людях риса невід"ємна
(Або вона в них є, або їм не дана):
Коли затіпався від злоби кулемет -
Один лежить - другий біжить вперед.
І так у всьому, всюди і завжди,
Коли біди невідворотно жди,
Коли життя лама кому хребет -
Один лежить - другий біжить вперед.
Що зробиш, так вже склалося давно...
Давайте ж в склянки наллємо вино
І вип"ємо до дна хмільний їх вміст
За тих, хто йде в житті на повний зріст!
