Галюни нинчє неожидано ісчєзли напрочь.
Без ісключєнія, бо таблєтики щастя закочилися.
Неожидано і так впєчетляюще подло.
Хавчик для здравого ума токо не лімітірована…
Ліріка безпредєльного вопіющего шабашу.
Шукав безнадьожно хоть якийсь виход і…
Неожидано прокусив собі пальця.
Для нових впєчєтлєній, не от скуки.
Правого указатєльного. Видавлював кров…
І писав, за отсутствієм бумаги, нею на свойому.
Отражєніі в вітрині ювелірного магазінчика:
”Продаю душу Сатані за уйму бумажних дєнег.
І возможность побуть шось тіпа Бога.
Но нє болєє пари часов. Мені хвате.”
Дописав. Улибнувся довольний.
Поставив дату, лічну подпісь під написаним.
Неожидано проявилася горяща пєчать.
Возлє подпісі в відє рогатого круга.
І зразу в руках начали появляця купюри.
Стояв окутаний блаженним недоумєнієм.
Не міг привикнуть до отсутствія привичной сказки.
Тупо жував разноцвєтні листки бумаги.
На якій були напєчатані дєнєжні разлічія.
Разного номіналу. Тепер він знав ціну своєї лічності.
Зразу почуствував себе мощним всевишнім.
Бо начав пєріодічєскі випльовувать готове оригамі.
Безсмислєнних тепер мислей в відє фігурок.
Непредсказуємих собитій і порядка вєщей
Ці плювки, які ще вчора були…
Мєчтами мільйонів таких, як він. А він вже не вони!
За содержінієм. Підштовхував виплюнуте.
Ногами до одної кучі, шоб було удобніше...
Шоб приходящі з молитвами могли вибрать собі.
Каждий по вкусу і мєрє жадності до дармового.
Довольний і з високо піднятою головою стояв.
Тепер йому по крайнєй мєрє не скучно.
Главне не возгордиця більше положеного...
Не потєрять нове ліцо так сказать…
Він січас є врєменним сильним богом.
Поки в нього є время ці бумажки він буде…
Безкорисно плюваця желаніями і мєчтами.
А потом… А яка разниця! Він вже Бог.
Шо можна щє желать?... Нічого. Бо опісля…
Тупик і возврат в одноклєточне сущєствованіє…
