Розверзлося небо, розчахнуте брилами згуків,
Замість снігу - жорстокі патьоки зі скла,
Стон гіллястих дерев, перекривши слова розпуки,
Спалахнув як найперша ранкова зоря.
Стомільярдкіловатною дозою щему,
Розіпнуть над промзоною нового Христа,
Рознесе потепління твоя параноя,
Все рахуючи башти заводів до ста.
І кінець. І душа вже зібгалася в горнятко,
Відчуваючи мірний карбований крок,
Потепління - лиш знак, що буде несолодко,
І земля розверзнеться, натиснувши на гачок.
Але я ще не бачив кращого в світі,
Як в теплі на балконі роздягшись курити.
