Даремно я пишу цей лист,
Бо вам напевно то до фені
Коли розкажуть, що грибок
З’їв майже всі мої легені.
А може, то туберкульоз?
Бо щось у грудях замутило
Ти принесеш букет із роз
Все, як годиться, на могилу.
Та я ще поки що жива
І дуже щиро попрохаю
Зробіть в приміщенні ремонт
Бо як зробити, я не знаю.
Куплю протравку до грибка,
Як скажуть, що воно поможе
Я жити хочу, я люблю
Піти з роботи якнайскорше.
Хай я ще трохи поживу,
А не ті випари вдихаю
Я вас благаю, я молю
Я передам вам все, що маю:
туберкульоз чи ГРВІ ,
імунітет вже надірвався.
…Та лист ще поки на столі
А він сидів і посміхався.
Як облетить весь жовтий цвіт з жоржин
Залишиш нас й зостанешся один
Стояти гордо, як останній птах
Хоч біль і сум застигнуть у очах.
І закурличуть журавлі: Куди?
Ти краще нас з собою поведи !
Та встанеш вдосвіта ти на перон
І повезе тебе машина чи вагон
Та втре сльозу скупу, але не кожен з нас,
Хто посачкує, хтось пережива за вас.
Та вже назад не відмотати мить –
Ви в область здаєте квартальний звіт.
Взяли у сумку каву і коньяк
І вже не треба більше ніх.
