Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2463
Творів: 44160
Рецензій: 86176

Наша кнопка

Код:



Художні твори Поезія Казка

Казка для тебе

© Шеремета Олександр, 15-04-2014
Сиди в кімнаті серед ночі
Мов тінь у місячному сяйві
І на край світу відправ пошту
На тім краю її чекають.

Пиши на втертому папері
Шкреби затупленим пером
Вхопись за ситцеву портьєру
Віддайся волі за вікном.

Лети над містом онімілим
Лети над тихими полями
Сьогодні ти літати вмієш
Здіймися крилами-руками.

Кружляй! Шмигай! Задовольняйся!
Відчуй в душі натхнення волі.
Де пагорб рваний приземляйся.
Сховайся за стару стодолу.

А он, дивись, шинок гуляє.
Вже другі півні відспівали.
А там гудіння, там забава.
З дверей висовується мара.

Аспідна бестія сміється,
Ураз здійнялась, полетіла.
Луною регіт віддається.
Іще вернеться чорна сила.

Зайди в шино̀к, в куток вмостися.
Вгощайся чаєм із полину.
Уважно на гостей дивися.
Усе це бісова родина.

Он чорт сидить, мов пан пузатий.
Он відьма зиркає довкола.
А онде з нею дід-чугайстер.
Сидить вигля̀дає з-за столу.

А он лукавий перелесник,
Сидить, щось дивне випиває.
Навпроти виє вовчий месник,
За ликом лю̀дським він скучає.

Тебе всю вічність тут чекали.
Усі ці бісові подоби.
Усі чекали, окрім мари
Та її шельмової злоби.

Тобі тут раді, будь як вдома.
Листа по черзі всі читають,
Що ти писав на підвіконні.
Пісень для тебе вже співають:

«Уха-ха, з криниці темной,
Кіт вилазить і співає.
Уха-ха, блискучі очі.
Кіт все знає, кіт все знає.

Е-ге-гей луна з криниці.
Кіт когось звід-тім гукає.
Уха-ха блищать зіниці.
Кіт щось тямить, кіт щось знає.

О-йо-йой, ішла дівиця,
Коромисло грає.
Уха-ха та із криниці,
Кіт вилазить, кіт щось знає.

О-йо-йой злякалась мила
І на дно упала.
Уха-ха з котом здружилась
Долю поховала…»

Здрастуй, здрастуй, госте наш!
Ми щоніч чекаєм
Пригощайся, не стидайся.
Доки нема мари.

Бо прийде триклятая
І тебе вчарує
Сво̀їми прокляттями.
Будеш з нами ту̀жить.

Маєш, дитя, силу ти
Маєш і не знаєш
Ми, як ти - всі сироти
В самоті згасаєм.

Ти лиш можеш врятувати
Наші долі, нашу волю.
Зможеш ти протистояти
Марі шельмового крою

Як прийде, ти не дивися.
В очі чорнії, дволикі.
До склепіння притулися
І щосили крикни:

«Боже, ти, що понад нами,
Дай же сили побороти.
Дай, чого не дала мама.
Дай у серце всі чесноти.

Ти пробач гріхи невинні,
Що я може наробив.
Дай надію тій дитині,
Що сиріткою зробив.

Дай ти віру у майбутнє,
А я виросту на славу.
Славу твою, волю твою,
Вічно зрітиму в заграві.»

Тільки-но закінчили,
Як влетіла мара.
Очі чорні, здѝчілі.
Зло і пустка чварять.

Стій і в очі не дивися,
Відчуй в душі натхнення волі.
Тихенько Богу помолися,
І крикни що є сили твої.

Та мара світло загасила,
Здійнялась високо, до стелі.
Свій рот у сварку розчепила.
І зачала на всю оселю:

«Ах ти нікчемная дитина!
Як смієш ти сюди явитись?
У шинок мій, мою садибу.
Чи може ти лиш помилився?

Чи може ти прийшов зумисно,
Щоб тут лишитися до скону?
Я зачарую тебе в злидні,
Малі, гидкі такі потвори!»

Усі істоти поховались
І чорт, і вовк, і навіть відьма.
Так мари клятої боялись,
Бо у душі вони всі діти.

А ти не бійся, нема чо̀го.
Ти подолаєш цю юдо̀ль
Повір у силу свого слова!
Повір в свою велику роль!

«Боже, ти, що понад нами,
Дай же сили побороти.
Дай, чого не дала мама.
Дай у серце всі чесноти.

Ти пробач гріхи невинні,
Що я може наробив.
Дай надію тій дитині,
Що сиріткою зробив.

Дай ти віру у майбутнє,
А я виросту на славу.
Славу твою, волю твою,
Вічно зрітиму в заграві.»

І тоді триклята мара,
Як почула ці слова,
Важким каменем упала,
Все туманом сповива.

Всі істоти, що у шинку,
Вмить впинилися дітьми.
Їм не віриться, не звично,
В цій подобі йшли роки.

Час неначе зупинився,
Але зараз пішов знову.
Вовчик плакав, сльози лились.
Сльози щастя, і оскома.

Молодець. Ти впорався.
Вільні тепер діти.
Пам’ятай до скону це,
Ти герой, ти лицар.

Та, що відьмою була
Магічний пил здмухне з долоні
І ти повернешся назад.
Тож, прокидайся, мала соня.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Михайло Нечитайло, 15-04-2014
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.26855397224426 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Стефані Ґарбер «Каравал»: Коли грає стає реальністю
Часто людям хочеться пограти в гру, яка відволіче їх від реального світу і на кілька днів перенесе в інший …
«Поштовх»: Тим, кому не так потрібні інструменти, як стимули
От і настав той час, коли кожна вільна у своїх думках людина може щось вимудрувати, потім зануритися …
Поезія спротиву: Вірші та автобіографія зв’язкової УПА
У «Смолоскипі» вийшли друком вірші та автобіографія зв’язкової УПА — Катерини Мандрик-Куйбіди. Книжка …
Ув’язнені у розстріляну вічність: «Бабин Яр. Голосами» Кіяновської
На горизонті спалахнули димки. Важезна, мов кит, курява нависла над розпеченим степом. Тиша зачаїлася …