Не нарікаю я на долю,
Хоч і ридать прийшлося вволю.
Здається,й перший крок сама…
Осібно в школі між всіма.
Та стежка та до болю мила:
Летіла б нею! Тільки б… крила!
Ні, попри зло і попри муки
І попри ці шершаві руки,
Що в ласці мами не купались,
До праці змалку долучались, -
Усім зловмисникам на зло
Скажу: в житті мені везло!
Не розкисатиму намарно
Коли у днях і смутно, й хмарно…
Було, і впроголодь до школи.
Нікому так би вже ніколи.
Та не засмучуюсь об тім.
Щаслива я в житті своїм!
Так напівбосою по долі.
І самотужки, в дикім полі
Стерня поколе і… болить.
Душа ридає, дух – терпить…
Хоч і спіткнусь, і упаду –
А по життю достойно йду!
Спинюсь, над квіткою схилюся…
І зачудуюсь, засміюся!
А ще й на інших оглянусь:
Мо’ підсобити чим комусь…
Й така в мені вирує сила,
Що тільки б крила! Тільки б крила…
