Взув Миколка черевики.
Ніби тиснуть трішки.
Мама каже: - Треба інші.
Виросли вже ніжки.
Певно, скоро підем, хлопче,
ми до магазину.
Час вже більші черевички
нам купити, сину.
Взяв хлопчина черевика.
Вертить, крутить, тягне.
Ніби ще взуття хороше.
Досить непогане.
Довго він ходив і думав.
Що б зробить мудріше?
Ввечір кличе радий маму:
- Йди сюди скоріше!
Той сидить у коридорі.
Біля черевиків.
Каже: - Глянь, вони невдовзі
теж будуть великі.
Я їх часто поливаю.
Сам чекаю, мамо,
Поки мої черевички
виростуть так само.
