Ридати – нормально, коли ти в печалі.
Ховати за віями крапельки сліз,
Коли з твоїх уст долинали прощання,
І мовчки сказала ти тисячу слів.
Радіти – нормально, коли життя квіти,
Ти горнеш до серця у щасті й біді.
Коли свою ніжність ти гониш за вітром,
На відстані тисячні, тисячу слів.
Прощатись – нормально. Що сталось – те сталось.
Не варто мішати у радості гнів.
Бо щастя - це мить, це хвилина кохання.
Це те, що не стребує тисячі слів.
