Господи, скільки дерев на узбіччях надій!
Тіні такі, що ні сонця, ні просвітку, ані
зразу побачити цього шляху, тої грані,
де непотрібно ходити. Ото ж бо… Радій,
серце моє, що не відаєш стільки плачу,
скільки тобі пережити не буде під силу.
Дивиться Бог із-за дерева, босий і сивий…
Я по дорозі розхристана в безвість лечу…
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design