Я дихаю. І задихаюсь знову.
Палючим жаром холод обпікає.
«Ти чуєш?.. Пам’ятаєш ту розмову?»
«Як рятували світ?.. Я пам’ятаю…»
І двадцять шість відтінків фарб рожевих
Стояли в черзі, загорнувшись в сіре.
І хтось із них хотів побачить Єву,
А хтось чекав на Майстра й сліпо вірив.
Ця мить, коли на аркуші паперу
Відтінки роздягались для натури,
Рожевим світом осягнувши сферу –
Оце було зародження культури.
Це час, коли художник з полотнищем
Зливавсь в пориві юнощів помпезних,
Тоді лиш штрих знаменував ще більше,
Ніж нині доля тих, хто в гендлі з Крезом.
22.09.2013
