Для когось то «стратегічна
«Отросль» економічна».
А для нас – це слово вічне.
В нім вирують і Майдани,
І козацькії часи…
Лиш одне скажу я прямо:
Час ж бо знову знять кайдани,
Та тепер вже назавжди.
Бо Вкраїна – то є небо,
То є жовтії лани,
Бо Вкраїна – то є води,
То є сонце назавжди!
Там зростає кущ калини,
Тут – дубів правічний ліс.
Слово ж знаєм – Україна –
Одне слово геть про всіх!
І про щастя, і про долю,
Про панів нехитру «волю»,
І про вільний степ широкий,
І про гірськії красоти,
Про ліси і про лани, -
Про усе, що маєм ми!
Ми ж, вкраїнці, толерантні!
Хоча й знаємо часи,
Коли подвиг мали ратній
(Слава славній на віки!)…
Та сьогодні скажем знову –
Ми народ один єдин!
Час розплати на Майдані
За роки лихих годин!
Хоч тепер уже й не ратні,
(Миром мир у ці часи)
Толерантністю й не пахне –
Геть родителів ганьби!
Ми – Вкраїна – незалежна,
Знає всяк і кожен це!
В кого ж думка протилежна,
Хто «охнєсію» несе,
Той нехай іде гуляти,
(Чи ж простіше ж то – за грати) -
Із лопатою стояти,
«Досить скігліть, працювати!» -
нагадаємо тут ми!
Ми ж, вкраїнці, роботящі –
Знаємо тяжку роботу,
Не жалкуймо крові й поту
Задля нашої мети!
Хто ж бо хоче поряд бути,
В владі буть і не поснути,
Від народної руки,
Мусить право своє знати,
Поряд з нами тут стояти,
Коли ж треба – працювати, -
Для найвищої мети -
Щастя й слави України
На століття, на віки,
Без корупції й ганьби!
