день буде жовтем,
нібе сміттєзвалищ дим,
неначе мед,
який зібрали молодим,
неначе падаль листячка,
яке пішло
на образи паетів
під бухло.
але ніхто не зауважить –
буде він
таким як треба,
і не, важить часу плин.
Не важить STOP
по всіх сашеях та шляхах,
не важить навіть куля,
бо наш страх
не заважає
паросточкам проростати
під бурмотіння двірника, –
от, вашу матір!
