Так наближатись до травня, мов стрілки гортають години,
не перебільшивши спробу затримати час як частину
не голосіння, а туги примарного блиску картини,
тих позаколірних рим, що горять обмерзанням без спину.
Без упірнання за ними, без шерхоту погляду в спину
з піни невпинно, як співом, наблизивши німби
незустрічань і неплакань — від кпинів незмінену змінну
по досяганні старіння чи від посягання на «ніби».
Бо перевищують риби в мовчанні і сутінь і міру
миру такого ламкого у пальцях близьких в нетерпінні,
де не сприймає годинник вмирання настінне на віру,
першими числами травня загуснули жалісні тіні.
