В цих рядках немає ладу:
Кожне слово – мов шарада!
От погляньте: з давніх літ
Мали дружбу КИТ і КІТ.
КИТ – домашній і тендітний.
КІТ – великий і страхітний!
Чмихав КІТ,
А КИТ нявчав,
КИТ купатись не бажав,
Як вогню води боявся,
З нього КІТ завжди сміявся!
КИТ блукає уночі,
Вдень – дрімає на печі.
КІТ курсує океаном,
КИТ з тарілки їсть сметану.
В хаті КИТ мишей полює.
КІТ на морі байдикує!
КИТ і дряпався, й пручався,
А як бачив: діло швах, –
Від недолі рятувався,
Залізаючи на дах.
КІТ ніколи не кусався,
Ворогів завжди цурався:
Серед хвиль хвостом майнув
І пішов на глибину…
КИТ влягтись любив повище,
Поспівати на горищі.
– Киць-киць-киць! – гукнеш і вмить
Він до тебе поспішить.
Так би і тривала казка,
І кінця б не стало їй,
Та наблизилась розв’язка:
В море вийшов китобій.
Голубіє небокрай.
Раптом – в морі водограй!
Дав команду капітан:
Курс узяти на кита!
Китобій навів гармату…
Це вам не в «ладусі» грати!
І скажу начистоту:
Як тут заздрити киту?
− Леле! −
Вражений гармаш
Загорлав щодуху, −
Це якийсь розгардіяш!..
На сторожі вуха…
Шерсть руда…
Трубою хвіст…
Стоп, машина!
В морі – КІТ!
− Заспокойся, друже мій!
− Я, – кричить, – не котобій!
Донесіть-но капітану –
Сікти я кота не стану!
Сам скараю поготів
Тих, хто нівечить котів!
«Всім-всім-всім! –
Послав радист
Телеграму на весь світ. –
Всім-всім-всім!
Іде на нас
Кото-Рибо-Фантомас!
Тут заплутана шарада!
В цих рядках немає ладу!
Мусить жити КІТ на суші!
SOS! (Врятуйте наші душі!)»
І до них на китобазу
Гвинтокрил прибув одразу.
На борту гелікоптера
Сім столичних репортерів,
Лікарі, професори
І медичних дві сестри,
Академік з китознавства,
Академік з котознавства,
З ними сімдесят студентів,
Дев’яносто п’ять доцентів,
Два редактори з коректором,
Кінохроніка з прожектором,
Техніки, натуралісти,
Менеджери і юристи.
Всі на палубу спустились,
Ледве-ледве розмістились.
Розбирались кілька літ –
Хто тут КИТ, і де тут КІТ.
Сперечались, не спішили.
Врешті-решт постановили:
«В цих рядках немає ладу.
Певно, в них, помилка, вада:
Хтось, не мав до правил тями
Й букви поміняв місцями,
«КИТ» став «КІТ», а «КІТ» став «КИТ» –
Казка стала навпаки!»
Казку привели до ладу,
Більше в ній нема шаради.
КИТ прямує в океан.
КІТ улігся на диван…
Все на місці, все солідно,
Казка вийшла – на «відмінно»!
Хто читав – той молодець.
Жаль, що їй настав кінець!..
Борис Заходер
Кит и Кот
В этой сказке нет порядка:
Что ни слово - то загадка!
Вот что сказка говорит:
Жили-были КОТ и КИТ.
КОТ - огромный, просто страшный!
КИТ был маленький, домашний.
КИТ мяукал.
КОТ пыхтел.
КИТ купаться не хотел,
Как огня воды боялся.
КОТ всегда над ним смеялся!
Время так проводит КИТ:
Ночью бродит, днем храпит.
КОТ плывет по океану.
КИТ из блюдца есть сметану.
Ловит КИТ мышей на суше.
КОТ на море бьет баклуши!
КИТ царапался, кусался,
Если ж был неравен спор -
От врагов своих спасался,
Залезая на забор.
Добрый КОТ ни с кем не дрался,
От врагов уплыть старался:
Плавниками бьет волну
И уходит в глубину...
КИТ любил залезть повыше.
Ночью песни пел на крыше.
Позовешь его:
- Кис, кис! -
Он охотно спрыгнет вниз.
Так бы все и продолжалось
Без конца, само собой,
Но развязка приближалась:
В море вышел китобой.
Зорко смотрит капитан.
Видит - в море бьет фонтан.
Он команду подает:
- КИТ по курсу! Полный ход!
Китобой подходит к пушке...
Пушки - это не игрушки!
Я скажу начистоту:
Не завидую Киту!
- Мама! -
Крикнул китобой,
Отскочив от пушки, -
Что же это?..
Хвост трубой...
Ушки на макушке...
Стоп, машина!
Брысь, урод!
Эй, полундра:
В море - КОТ!
- Успокойся!
Что с тобой?
- Я, - кричит, - не котобой!
Доложите капитану -
Я стрелять в кота не стану!
Наказать я сам готов
Тех, кто мучает котов!
"Всем-всем-всем! -
Дрожа, как лист,
Телеграмму шлет радист. -
Всем-всем-всем!
На нас идет
Чудо-Юдо Рыба-КОТ!
Тут какая-то загадка!
В этой сказке нет порядка!
КОТ обязан жить на суше!
SOS! (Спасите наши души!)"
И в ответ на китобазу
Вертолет садится сразу.
В нем ответственные лица
Прилетели из столицы:
Доктора, профессора,
Медицинская сестра,
Академик по китам,
Академик по котам,
С ними семьдесят студентов,
Тридцать пять корреспондентов,
Два редактора с корректором,
Кинохроника с прожектором,
Юные натуралисты
И другие специалисты.
Все на палубу спустились,
Еле-еле разместились.
Разбирались целый год -
Кто тут КИТ, и где тут КОТ.
Обсуждали, не спешили.
И в конце концов решили:
"В этой сказке нет порядка.
В ней ошибка, опечатка:
Кто-то, против всяких правил,
В сказке буквы переставил,
Переправил "КИТ" на "КОТ",
"КОТ" на "КИТ", наоборот!"
Ну, и навели порядок:
В сказке больше нет загадок.
В океан уходит КИТ.
КОТ на кухне мирно спит...
Все как надо, все прилично.
Сказка стала - на "отлично"!
Всем понятна и ясна.
Жаль, что кончилась она!..
