Гай-гай, дівчинко,
що сховалася під смерековими гілками -
вже червоний дощ паде! -
розростається іржею по стовбурах, по твоїм волоссі,
добирається до твоїх очей..-
не закривай їх, не стуляй рота - кричи: ґвалт! -
i не переставай дихати!
Гай-гай, дівчинко,
ані за полями-лісами, ані за горами -
дика, хижа орда
вже стоїть на твоїм порозі!
Гай-гай, дівчинко,
коли вже нІчого голосити і нІчого плакати -
всі парубки - можливі твої наречені, всі козаки - на полі бою..
Якщо полягли - тихо відмоли і хапайся зброї сама..
а якщо живі - лише для свого лицаря
цвіт і кров калини прибережи..
Гай-гай, дівчинко,
червоний дощ паде -
та лише твої чисті сльози змиють рудé!
