|
|
| Авторів: |
2698
|
| Творів: |
51547
|
| Рецензій: |
96005
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 380, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '18.117.233.156') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Авантюрна проза
|
|
|
| © Гаврюша Обізяна, 11-10-2005
|
Багряно на вулиці, жовто-багряно,
Бузок розцвітає барвисто.
На вулиці душно, на вулиці п′яно –
Буяє закохане місто.
Закохане в весну, закохане в зорі,
Закохане в золото бань на соборах.
Ми зійдемо з Вами на київські кручі
І я покажу Вам півміста історію.
Ви бачили, Любко, ранкові світанки?
Не сонячне сяйво – а ціла симфонія!
Приходять кияни, приходять киянки,
І дивлять, і моляться сходові сонця.
А там, на Подолі – духовна столиця,
Ілля береже, і Покров покриває.
Фасади будинків минають трамваї,
Везуть на уроки вони ліціїстів.
Крокують по древній бруківці узвозу,
Збираються разом допитливі юні.
І може напише історію хтось з них
Про те, як упевнено йде у майбутнє.
Про те, як з юнацьких років крізь усюди
Пронесе любов до братерства і честі.
Людиною, Любко, людиною буде!
По совісті житиме в краї чудеснім.
Братія чесна, ліцейська, завзята
Пліч-о-пліч бунтує на вуляцях міста.
Дорогу торує, спішить пізнавати
Нові й нові горизонти барвисті.
Розведе їх доля крізь роки і бурі.
Ліцей і Поділ – мов би пам′яті міра.
Юні, благаю Вас, не забудьте
Пронести до вчителя шану і віру!
По цілій планеті учителя славте –
Від нього є щирість у Ваших думках.
Не треба салютів, геть п′ядестали!
Хай буде у серці пошана у Вас.
Пишається Київ, що є ліцеїсти,
Що в міста є пам′ять, яку не забуть.
Любко, ходімо, до вічної істини,
Яку видно здалеку київських круч.
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
|
