Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2518
Творів: 45411
Рецензій: 88863

Наша кнопка

Код:



Художні твори Поезія Вірш

голем

© Тата Рівна, 28-02-2014
де чорний ліс де просіка мов жила стрілою напинається у темінь де безвісті пропавші командири дубами виросли

стоять руками голови охопивши тихі як миші солоні від сліз і вітру який їх висушив
пожовклі вилиці серця живого датчики стискають пальцями учорашні мальчікі
а зранку вирослі легені й отамани а голос всередині так само говорить із мамою
і переконує що не було їм виходу що все буде добре що тепло бо вже й надихали
що їсти принесли – не бійся голодним не бути і голим роззутим не бути
нам тут. Не бійся!..
ще й співають тут мамо нічого так – весело газети й книжки що треба усе принесуть нам
аби лиш стояли і з місця свого не зрушили тут люди
якісь людяні…незвично...зворушливо

стоять руками голови охопивши тихі як миші солоні від сліз і вітру який їх висушив
пожовклі вилиці серця живого датчики стискають пальцями «герові автоматчікі»
їм щось там хтось обіцяв та хто вірить цяцянкам – між цих мужчин жодної панянки
між цих мужчин суворість і твердість духу – та хто ж їх слухав. ніхто ж не слухав –
дали команду давав присягу уночі закинули до вагону перон і життя лишились позаду
і там у лісі чорному димному лісі беззбройні й хижі птахами шукали жертву
дихали шинами самі немов машини болю та смерті немов інквізиторська зброя. Палала Троя
палав увесь пантеон богів увесь Олімп уся Голгофа. Спраглий диявол пив кров мов каву
чи кофе…
лежав на дивані ходив до лазні підвищував потенцію дивився по ТВ на блазнів друкував індульгенції обраним

стоять руками голови охопивши тихі як миші солоні від сліз і вітру який їх висушив
пожовклі вилиці серця живого датчики стискають пальцями поети дами з собачками
мушлі буденного міста панянки в кашпо туристи герої і репортери дівчата авантюристи пики з етеру
медики педики любителі жанру й диму і ті що стояли спочатку і що прийшли на годину
і тихі студенти й монахиня із помічною молитвою і батюшка і дивні хлопці з битками
не дуже страшні а навіть якісь незвично дивно людяні
петлиці – з квіткою душа із книжкою а голос тишком так – не буде більшої біди як я піду. І ти не йди.

лишайся тут жити чи не жити – яка різниця. По нас постане жито постане небо без гарі
…безсило пошепки ледь розтуленими вустами, матері запечено: «дитино…ну що ж вони наробили? чортові государі…»

де чорний ліс де просіка мов жила стрілою напинається у темінь зникає в болоті де безвісті пропавши командири знімілі дубами виросли

26.02.2014

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

Дитино….ну що ж вони наробили..

© Михайло, 13-11-2014
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.65258502960205 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Перехрестя жіночих доль крізь століття
Саме так можна коротко описати події  книги Наталії  Тисовської «Київські канікули». Кмітлива американська …
Що може бути ніжнішим за «Ніжність»?
Шеф Наталі мав звичку щоранку читати у словнику визначення якогось слова. Коли вона увійшла до кабінету, …
100 історій про дівчачу силу
Книжка, яка надихає неймовірно велику кількість дівчат і жінок, дає змогу повірити в себе, своє покликання, …
«Сліпі убивці» вигаданих і справжніх світів
«Сліпий убивця» Марґарет Етвуд — приклад «шизофренічного» наративу, у якому один герой розпадається …