Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2501
Творів: 45172
Рецензій: 88354

Наша кнопка

Код:



Художні твори Поезія Вірш

голем

© Тата Рівна, 28-02-2014
де чорний ліс де просіка мов жила стрілою напинається у темінь де безвісті пропавші командири дубами виросли

стоять руками голови охопивши тихі як миші солоні від сліз і вітру який їх висушив
пожовклі вилиці серця живого датчики стискають пальцями учорашні мальчікі
а зранку вирослі легені й отамани а голос всередині так само говорить із мамою
і переконує що не було їм виходу що все буде добре що тепло бо вже й надихали
що їсти принесли – не бійся голодним не бути і голим роззутим не бути
нам тут. Не бійся!..
ще й співають тут мамо нічого так – весело газети й книжки що треба усе принесуть нам
аби лиш стояли і з місця свого не зрушили тут люди
якісь людяні…незвично...зворушливо

стоять руками голови охопивши тихі як миші солоні від сліз і вітру який їх висушив
пожовклі вилиці серця живого датчики стискають пальцями «герові автоматчікі»
їм щось там хтось обіцяв та хто вірить цяцянкам – між цих мужчин жодної панянки
між цих мужчин суворість і твердість духу – та хто ж їх слухав. ніхто ж не слухав –
дали команду давав присягу уночі закинули до вагону перон і життя лишились позаду
і там у лісі чорному димному лісі беззбройні й хижі птахами шукали жертву
дихали шинами самі немов машини болю та смерті немов інквізиторська зброя. Палала Троя
палав увесь пантеон богів увесь Олімп уся Голгофа. Спраглий диявол пив кров мов каву
чи кофе…
лежав на дивані ходив до лазні підвищував потенцію дивився по ТВ на блазнів друкував індульгенції обраним

стоять руками голови охопивши тихі як миші солоні від сліз і вітру який їх висушив
пожовклі вилиці серця живого датчики стискають пальцями поети дами з собачками
мушлі буденного міста панянки в кашпо туристи герої і репортери дівчата авантюристи пики з етеру
медики педики любителі жанру й диму і ті що стояли спочатку і що прийшли на годину
і тихі студенти й монахиня із помічною молитвою і батюшка і дивні хлопці з битками
не дуже страшні а навіть якісь незвично дивно людяні
петлиці – з квіткою душа із книжкою а голос тишком так – не буде більшої біди як я піду. І ти не йди.

лишайся тут жити чи не жити – яка різниця. По нас постане жито постане небо без гарі
…безсило пошепки ледь розтуленими вустами, матері запечено: «дитино…ну що ж вони наробили? чортові государі…»

де чорний ліс де просіка мов жила стрілою напинається у темінь зникає в болоті де безвісті пропавши командири знімілі дубами виросли

26.02.2014

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

Дитино….ну що ж вони наробили..

© Михайло, 13-11-2014
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.94272398948669 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Ренделл Манро «А що, як?.. Серйозні відповіді на абсурдні запитання»
Згадайте усі найабсурдніші питання, які ми ставили у дитинстві дорослих, і на які не отримали відповідей. …
Анжела Дакворт «Крок за кроком». Чому талант не тотожний успіхові?
Генії — перша асоціація з людьми, які стали успішними завдяки своєму таланту. «Крок за кроком» доводить, …
«Денний звук»: реально про нереальне
Пам’ятаєте клубок ниток із бабусиного кошика, що так і просить його розплутати? Цей клубок нагадує мандрівку …
Лі Бардуґо «Королівство шахраїв»: продовження історії про благородних злодіїв
Після виходу «Шістки воронів» — першої книги дилогії «Кеттердам» — стало зрозуміло, що читачам варто …