я землю їстиму,
і гризтиму пісок…
і знавши істину,
все ж вистрілю в висок…
я волезречення ,
і недозабуття…
бач недоречна вся,
як зстарене дитя…
і як же ввічливість,
її продам за сміх…
вже мабуть в’їлася,
я кислотою втіх…
і нерозраджена,
я проковтну слова…
собою ж зраджена,
як випадок… жива.
