|
|
| Авторів: |
2698
|
| Творів: |
51558
|
| Рецензій: |
96010
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 37872, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.14.143.149') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Переклад
|
|
|
| © Капітан Кирбабайович Сєміглаз, 19-02-2014
|
Пётр - не Иуда, он любил Учителя.
Пётр - это камень, ни мольбы, ни слёз
... Когда вели Христа на казнь мучители,
промозглой ночью, Пётр- апостол мёрз.
И вслед толпе во двор архиерейский
он прошмыгнул. А здесь костёр пылал.
Подумал Пётр: “Нужно б отогреться”.
В такую ночь так хочется тепла.
Он в круг протиснулся и над костром согнулся,
и руки грел у чуждого огня.
Служанка подошла: "Ты был с Иисусом".
Апостол вздрогнул, обернулся: ”Я?...”
Он так сказал, и та, его оставив,
прочь отошла. Шипел огонь, виясь.
Мессию били в грудь. В лицо плевали.
Пётр молча стыл, не поднимая глаз.
Вот по щеке один Христа ударил.
Орёт: “Пророк, что, отличишь меня?”
Служанка вновь: “Ты был с Иисусом, парень”.
Ответил Пётр: “Его не знаю я”.
Он презирал злодеев Каиафы.
В душе скорбел. Клял присных им собак.
Кто подсчитает, сколько нужно страха,
чтоб превратить философа в раба?
Так ведь распнут! И кто же станет сеять
в те нивы зёрна правды и добра?
Спросили снова: “Ты был с Назoреем?”
Он клялся: “Нет!” И пел петух с утра.
Согрелся, Пётр? Избитые ладони
воздень горе`. Ты спас себя, молись...
Его распнут. Но позже, при Нероне.
Без лишних слов и головою вниз.
Першоджерельний текст:
Петро не Юда. Він любив Учителя.
І вуст він зроду був би не отверз.
...Коли велі Ісуса до мучителя,
була сльота. Петро - апостол змерз.
А тут раби і слуги архірейські
Такий вогонь великий розвели.
Петро подумав: - Я лише погріюсь,
бо хто зна, чи ще прийдеться коли.
Він підійшов до ницих і бундючних
і руки грів при їхньому вогні.
Слуга спитав: Ти також його учень?
Була сльота. Сказав аростол: -Ні.
Він так сказав і той його облишив.
Раби і слуги підкидали хмиз.
Месію били. В груди. І в обличчя.
Вогонь горів. Петро дивився вниз
Коли ж Ісуса повели, одмучили
і розп’яли в такій височині.
Слуга спитав: Ти був між його учнями?
Горів вогнь. Петро прромовив: -Ні
Він руки грів і зневажав Пілата.
В своєму серці плакав скорбів.
Але вогонь продовжував палати
І він сидів, як раб серед рабів
Бо розіпнуть. І хто ж тоді нестиме
святе учення у майбутні дні?
Слуга сказав: - Я ж бачив тебе з ними.
У третє він тоді відрікся:- Ні.
Ну Петре, як? Зігрів свої долоні?
Урятувався? Догоряє хмиз.
Тебе розіпнуть десь аж при Нероні.
Але інакше, головою вниз
|
|
|
не сподобалось сподобалось дуже сподобалось |
|
|
