"Ви різні, не ті, не такі,
не однакові",завжди і всюди
Шепочуть з ненавистю
злісні гіени, приблуди:
"На півдні нам північ
ну зовсім, звичайно, не треба.
У заході в схода не надто велика потреба.
Обійдемось, якось,
без вас,
А ви залишайтесь без нас."
О, Небо! Ти чуєш слова цих гієн?!
Чому не вигукуєш й досі
їх підлих імен?!
О, Земле! Святая! Преславна Земля Українська!
Кургани і гори, й відвали
хай встануть як військо
І в надра твої заберуть
тих скажених собак,
Що брешуть народу твоєму без сорому так!
Єдині ми є! Тепер й назавжди!
У чому різниця, мій брат українець, скажи?
Вас море годує, нас кормлять великі степи.
Від дужого вітру не легко буває нам йти.
Степи до небес піднімаються хвилями трав,
Вздовж них пробиратися важко,
неначе уплав.
Напоєні кров'ю героїв
той степ і те море,
У спадок від них нам дістались
і радість і горе.
Та жити не можна без цеї Святої Землі.
Ми це зрозуміли, а ви-
невже: ні?
