+
Холодні дні розмірені і ниці.
Насподі снігу піниться трава.
На цвілий хліб злітаються синиці.
На бідний розум сходяться слова.
Між мною й сумом сохне пуповина.
Смакую фрукти, п’ю чилійські вина,
на тлі зими прискорюю буття,
в якому все безболісно й спокійно,
бо Dід Мороz забрав до себе війни,
а залишив лише серцебиття.
++
Вигнанці-хмари – збоченці, чужинці –
у цілім світі дому їм нема.
Я – чоловік окремо взятій жінці,
окремо взята жінка – це зима.
Вона за мною – наче за стіною,
щомиті переймається виною,
з-за того, що інакша, ніж усі:
черниця у кораловім намисті,
самотній голос у нічному місті,
зелений вогник в чорному таксі.
+++
В Різдвяну Ніч зірок на небі вдвічі,
а то і втричі більше, ніж тоді,
коли кохання ластилось у вічі,
і ми були безвинно молоді.
Тоді зірки тьмяніли під ногами,
й коханці сперечалися з богами
за довгі ночі, спалені дотла.
І білий світ лишався за порогом,
і кожен сам ставав до ранку богом,
коли в пітьмі єдналися тіла.
