Так розуміння хочеться й тепла,
Підтримки, радості, що доля не дала.
Від боротьби і впертості немає більше сил,
Піднятись до небес – не вистачає крил.
Хоча би руку хто подав мені,
Відчув неспокій у самотині.
То зрозумів би пульс мого життя,
Що так завжди манить у майбуття.
Душа у снах літає у світи...
А на Землі ми разом – Я і Ти.
Живе Надія з нами і Любов,
Де віра оживає знов і знов.
Бо як не вірити – тоді для чого жить?
О, Господи, чи зможеш Ти простить
Користь, вину і зло дітей своїх,
Що кожен день несуть великий гріх?
Дай розуму їм, ласки і тепла.
Бо час такий – п’янієм без вина.
Людська свідомість, як лісний туман,
А доброта заплутана в оман.
І хочеться так вірити мені,
Що щастя прийде не лише у сні.
Благословення зійде із небес.
Адже немало на Землі чудес.
Для України хочеться творить,
Не зупиняючись, аби лиш відродить
Всю велич і красу рідного краю,
А іншого бажання я й не маю.
