Грайливо ти розказував про сонце
І ніжно цілував рожеві губи.
Ти іноді шептав ледь чутно – “Люба”...
А я себе в думках питала: “Що це?”
Невже мене оце ти так кохаєш?
Невже не зрадиш? Може, іншу маєш?
Ти гладив коси. Пальці, наче гребінь.
Ти їх розчісував. А що для щастя треба?
Заплющу очі – обнімай, як хочеш...
Мабуть, для нас не досить тої днинки...
А вітер вітром. Погуляв досхочу.
Та й полетів до іншої хмаринки.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design