Голі імпульси снів б’ють як азбука Морзе,
Проростають в свідомість як в землю пирій.
Не забути б паролі від здавлених мрій,
Їх ретельно ховаєш в кишені, морозе.
Зупиняєш цілунками миті й години,
І вони напиваються будучі спраглі.
Розумієш, ти думаєш що ти і справді
Карбувати свій образ умів на світлини?
Вирізати слова на затрушеній шибці,
Зависати під, над, і надавлювать скроні,
І шкребти силуетом по хворій сітківці
Все робить світлі вирази теплі і сонні?
Ти здригнешся від думки гучної як постріл –
Гуркіт неба, розважливий спалах і струс.
З твоїх снів виринає кривавий Ісус
Та з монетами, клятий висячий апостол.
