Трапилась осінь, як анемія.
Зараз би келих вина чи крові.
Перехворіти мовчки зумію.
Знаєш, я леді. Я - гонорова.
Краплі дощу холодні та срібні.
Моє недокрівя аж надто плекане.
- Знаєш, наскільки ми тепер рідні?
- Певне, на стільки ж, як і далекі...
Що там, в Писанні, про кров і осінь?
Осені й "крові не їжте з душею"...
Кров - на жертовники, душі - у стоси.
...Трапилась осінь, як терпкість шалфею...
