У кущах причаїлися роси,
Захіхікали квіти нонетом.
Русонеба володарка — осінь
Поцілується з лісом-брюнетом.
І потягне смолою та димом
З-за прадавніх степів і земель.
Перевернуті тишком незримо
Зарум’яняться скирти осель.
В глибині пресинявого неба
Засвітився Великий квадрат,
Перестигле цвітіння Денеба
Вже не сипле лучів променад.
І принишкну я разом зі світом,
Позіхну і розслаблю ноги.
Десь світанок очима закліпав,
Перемотаний осінню в тогу.
Чи не можна сказати Цефею,
Щоб мені він поправив плащ?
Поцілунок зірвати з Орфея
з допомогою ліри і пращ?
Як же добре, що осінь плине
Між людей і дерев, і комет!
Ми сміємось, а в космосі лином
Вирина й потопа Ганімед.
У кущах причаїлися роси,
Захіхікала квітів родина.
Русонеба володарка осінь
Попрощалася з лісом-блондином...
