Горів вогонь… і в нім згорали
Надії, страх, чиясь душа.
Ми ті, хто поки не програли
За правду в битву поспіша.
Ти дух козацький, що боровся,
Тепер навіки спочива
Одного с тих, хто не скорився,
Сховала від очей трава.
Гей, ви! Хто очі зав’язали,
Ви боїтесь, тому до нас
Тих беркутят послали
Та й їх колись поглине час.
Борися, сину України.
Для деяких надія ти
Борись, душа твоя за зміни
Тому ти досягнеш мети.
А я лише слабка людина,
Моя надія – інші, ви.
Пробач за це, моя країна.
Прошу лиш про одне – живи!
