| © Любов Долик, 22-01-2014
|
Урядовий квартал
у обіймах чорного диму.
У підніжжі- вогні,
а над ними -
димИ страшні.
То згоряють
останки надій,
що були людьми ви -
ви,
що нині
вбивали...
Чорніють дими!
***
Це правда?
Він - людина, що в державі
вирішує: чи бути, чи не бути?
Йому і Гамлет
однозначно би позаздрив -
ото король,
йому, диви, як круто!
Сьогодні -
просто перекриє кисень
усім,
хто проти,
хто інакше мислить.
А завтра -
є новий наказ начальника:
розслідувати
факти
загибелі
мітингувальників...
***
Горить, горить, горить,
пече в самому серці,
і дим стоїть, неначе інквізитор.
А що ж підпалено?
І хто сьогодні жертва?
Горить довіра до верховного правителя.
Горять останки мрій чи сподівань,
що той, хто вкрав і вибір, і свободу,
не переступить цю, останню грань,
і не вбиватиме свого ж таки народу!
***
Горить, горить, горить...
ГОРИТЬ! ГОРИТЬ!
Пече у серці...
І молились люди:
небесні сили, нам допоможіть,
врятуйте світ від крові і облуди!
Але зламали заповідь "Не вбий!"
кийками чорноБЕРКУТНОї зграї:
підпалюють, ламають, убивають!
І дим страшний,
вогонь такий страшний!
Горить і вибухає Україна,
бо нині син іде вбивати сина!
***
Врятуй же, Господи,
своїх дітей з-під розстрілу,
врятуй мою країну,
дай нам світла!
Вкажи нам шлях,
бо скільки вже -
без просвітку?
Почуй же, Небо,
щиру цю молитву!
22.01.2014
|
|
|
не сподобалось сподобалось дуже сподобалось |
|
