Сонцеспалені
наче тіні
крила снів моїх
всі осінні
У душі вино,
як не встоюю
Все гірчить воно
Осінь-втомою
Мабуть вилилась
живокров за край
То не хміль надій
А безмежний жаль
Бо ж із келиху
з позолотою
Туга п’є вино
Я ж не всмоктую
Ні краплиночки
Ні росиночки
Зажило життя
Аж по віночки
Аж по вінця мої
позолочені
Тільки втомою
вуста змочені.....
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design