Новина в Галі є. Зібрала подруг двох:
- Розкажу вам про щось. Цікаве для обох.
Один безцінний кадр сюрприз оце підніс, -
Дарунок раптом він зробив якраз мені.
Ходила в ресторан. «Приклеївсь» тип якийсь.
Мене він ніби знав. Чи бачив десь, колись.
При грошах ніби хлоп. А звать його Петро.
Весь вечір пригощав. А щоб йому добро.
Мене ви, каже, враз із розуму звели.
В коханні клявся сам. Як п’явка та, прилип.
Кохаю вас і все. І рай пообіцяв.
Ну, чим тобі не принц? Чи,може, казка це?
У мене , кажу, є один малий каприз:
Машину хочу гарну, з бантом, як сюрприз.
Він трохи зблід, та врешті каже: - Все одно.
Машина точно буде зранку під вікном.
В дівчат квадратні очі: - Це тобі щастить!
Багач якийсь попавсь. Чи, може, брешеш ти?
Всміхнулась хитро та. Мовчить собі і все:
- Ну хто би гадку мав, що все серйозно це?
Увесь будинок в шоці! От Петрусь дає!
Щелепа впала . Вір не вір, - машина є!
Продерла очі. Глип. Стоїть. Та ще й яка!
Аж три! Міліція, пожежна і швидка!
