Вигляни у вікно -
там погода не бажана ніким,
там падають свічки на землю
і розсипають полум'я.
І котиться воно до кожних дверей.
Чуєш, вітер корить перехожих,
вклонися, каже, величі,
зігнися, каже, коромислом,
я відра ваші наповню
вогнем благодатним,
у ньому лики будуть
плакати за вами
духмяними слізьми.
Дивись у вікно,
там шумно шумить найбільша
у світі скрипка,
найвищим у світі тоном
прописує Ім'я,
слухай вухом до скла притулившися,
знайди свою назву в шумі
порожнечі, страшного
гомону небесного інструменту,
вчуй свою назву у Імені.
О, там жахлива погода.
Синоптики сполохали голуба,
він крилами б'є, і пір'я
летить у прочинені вікна
автобусів, електричок,
домівок, що є вокзалами,
синоптики злякані люто,
чинять містерію на честь
нової людини,
вогнем неопалимої,
вітром невхиленної,
ликом не осміяної,
яка Ім'я прийняла,
із голубом під сорочкою.
