Привів дідок рудого цапа.
В школу на поріг.
Юрба весела тут же діток.
Чути тільки сміх.
Директор вибіг. Очі вип’яв
з-попід окуляр.
А дід йому мотузку в руки:
- Ось вам ще школяр!
Котра то пані в третім «Б»
мого онука вчить?
Казала та, ведмедя легше
все ж навчить лічить.
Ведмедя я таки не маю.
Вам привів, що є!
Нехай навчить оцю тваринку.
Золотце моє!
Директор став, як рак, червоний.
Ледь не стало зле.
- Ідіть з козою тою звідси.
Бо буде проблем!
Старий почув оце й регоче:
- Що? Козу? Егеж!
Воно, хоча й не знає мови.
Та розумне все ж!
Та, бачу, всі отут ви вчені.
Й мудрі, як тузи!
Якщо так тяжко відрізнити…
цапа від кози!
