Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2476
Творів: 44512
Рецензій: 87042

Наша кнопка

Код:



Художні твори Поезія Вірш

&Білий&

© Марія Берберфіш (Мері), 26-12-2013
А якби заснути у обіймах снігу,
залишивши зливи осіні померлій...
Щоб зима всю прозу невблаганно стерла
з пам'яті важкої назавжди, навіки.

Побіліли б навіть ночі чорні-чорні.
Зникли б усі барви, що тривожать серце.
А ось день яскравий голосно сміється,
вишкіривши зуби, вітром б'є по скронях.

Без думок упасти у зимовий холод,
за ножа гостріший, але білий... Білий!
І заснути в ньому б солодко й безсило,
зі спокійним серцем, з шепотом "ніколи".

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 2

Рецензії на цей твір

Як мені сподобалось!

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Nina, 28-12-2013

Білу мінорність...

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Микола Цибенко, 26-12-2013
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.77440690994263 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Пол Бейті «Запроданець». Чорний роман під рожевою обкладинкою
Як воно — жити з усвідомленням власної чорноти? Чому ми досі ділимо людей за кольором шкіри? Запитання, …
«Лютеція» — еротичний роман-містифікація
Вже кілька років поспіль у вересні (до Форуму видавців) Юрій Винничук влаштовує справжнє свято для поціновувачів …
Вікторія Андрусів «Тринадцять жінок Івони»: фатум як спасіння
Свою дванадцяту книгу презентує широкому загалу відома закарпатська письменниця Вікторія Андрусів. «Тринадцять …
«Моє не надто досконале життя» (але майже)
Знову переповнений вагон, вже бачу це ще до зупинки потяга. Але я ж мушу потрапити на роботу на іншому …